Фотографія це одна зі сторінок мого життя.

Щоб зрозуміти філософію ставлення до професії фотографа пригадаю декілька сторінок біографії зі свого життя.

Колись я придбав перший у житті комп’ютер “Поіск-1” виробництва Київського заводу Електронмаш. Досить швидко зрозумів, що для того аби користуватися програмним забезпеченням потрібно розуміти, як взагалі працюють обчислювальні прилади. Це привело до того, що я почав збирати та ремонтувати комп’ютери.

Одного разу я зібрав для друкарні Літсофт комп’ютер сумісний з AppleMAC. Точніше я та директор Літсофту, Літічевський Олександр, зробили маленьке тогочасне диво, – ми розробляли макети для офсетного друку на персональному комп’ютері під керуванням Windows 3.11. А сканування та вивід плівок робилося на комп’ютерах Макінтош. Тоді це здавалося неможливим, бо Віндовс і Мак вважали несумісними приладами. Олександр запропонував мені роботу дизайнера-верстальника.

Так я став професійним дизайнером офсетного та всякого іншого друку.

Далі зрозуміло. Щоб розуміти, як нелегко друкувати роботи псевдодизайнерів, я почав години і дні проводити біля друкарської машини. Навчаючись правильного дизайну, тобто розуміючи, що можливо надрукувати якісно, а що ні.

І коли я навчився розробляти дизайн для машини, котра зможе “намальоване” надрукувати, починаєш розуміти, що є багато х-фотографів, котрі навіть не здогадуються, що їх “шедеврами” можна лякати лише дітей.

Тому я і почав навчатися мистецтву фотографії.